среда, 30 апреля 2014 г.

Над Україною весна

Давно не писала стихов на украинском языке... тем более о сегодняшнем дне. Даже не пыталась вылить через себя все то, что сжимает наши души уже несколько месяцев... Не дотяну, не смогу - а если и смогу, то будет грусть-печаль.
Вдруг захотелось, но чтобы как-то без надрыва, без ...
Я просто уверена, что все поэты не сочиняют стихи, а просто записывают... и еще одно подтверждение... я редко, живя в Харькове, говорю украинской, но стоит погрузится в это состояние - просто идет поток строк, чистой и литературной мовы. А еще поток эмоций, они твои и совсем не твои, это такой густой замес из всего, что думает и чувствует вся Украина...
Знаете, там все зыбко и все волнительно - как дрожащая перетянутая струна, как...
Нам стоит каждый вечер и утро поднимать глаза к небесам и просить Силы и Света!


Ти подивись, яка весна!
Дощами вимиті пороги,
А за порогом – крила Бога,
То білим вишня зацвіла...

А ти послухай, як гаї –
Стоять в зеленому дозорі,
Як там співають соловї,
І зустрічаються дві долі...

Ти подивися навкруги,
Ні краще в очі, тим, хто любить,
Хто і не зрадить, і не згубить,
І в ділі буде до снаги...

Ти не ходи, бо Інтернет:
Бо там війна, бо там страждання:
І тихо сходять всі бажання –
В одно: В Россию ? Твердо - Нет!


Над Україною весна,
І біля кожного порога,
Хай будуть сильні крила Бога –
Бо Батьківщина в нас - Одна!


               



***
Там де зірки ховають долі,
І б’ється потайки життя,
Гуляло там дівчисько в полі –
То може  - Ти, а може  - Я ...

Воно любило мандрувати,
І щось вигадувать, аби,
Було не сумно проживати
Серед покою і нудьги .

І дуже їй хотілось разом
З другим таким же – Ти не Ти,
Гойдати зорі, перелазом,
До річки Всесвіту...  втекти...

І  усміхнулись сиві Зорі:
На Землю – хай гуля дитя,
І знайде тих, хто - Вітер в полі,
І хто - Вогонь – на все життя...


Я знову тут, пливу рікою:
Весло з натруджених долонь,
Гуляю, поряд із тобою,

Я – Вітер в полі, Ти – Вогонь!