Над Україною весна

Давно не писала стихов на украинском языке... тем более о сегодняшнем дне. Даже не пыталась вылить через себя все то, что сжимает наши души уже несколько месяцев... Не дотяну, не смогу - а если и смогу, то будет грусть-печаль.
Вдруг захотелось, но чтобы как-то без надрыва, без ...
Я просто уверена, что все поэты не сочиняют стихи, а просто записывают... и еще одно подтверждение... я редко, живя в Харькове, говорю украинской, но стоит погрузится в это состояние - просто идет поток строк, чистой и литературной мовы. А еще поток эмоций, они твои и совсем не твои, это такой густой замес из всего, что думает и чувствует вся Украина...
Знаете, там все зыбко и все волнительно - как дрожащая перетянутая струна, как...
Нам стоит каждый вечер и утро поднимать глаза к небесам и просить Силы и Света!

Ти подивись, яка весна!

Дощами вимиті пороги,

А за порогом – крила Бога,

То білим вишня зацвіла...

А ти послухай, як гаї –

Стоять в зеленому дозорі,

Як там співають солов”ї,

І зустрічаються дві долі...

Ти подивися навкруги,

Ні краще в очі, тим, хто любить,

Хто і не зрадить, і не згубить,

І в ділі буде до снаги...

Ти не ходи, бо Інтернет:

Бо там війна, бо там страждання:

І тихо сходять всі бажання –

В одно: В Россию ? Твердо - Нет!

Над Україною весна,

І біля кожного порога,

Хай будуть сильні крила Бога –

Бо Батьківщина в нас - Одна!

               



***

Там де зірки ховають долі,

І б’ється потайки життя,

Гуляло там дівчисько в полі –

То може  - Ти, а може  - Я ...

Воно любило мандрувати,

І щось вигадувать, аби,

Було не сумно проживати

Серед покою і нудьги .

І дуже їй хотілось разом

З другим таким же – Ти не Ти,

Гойдати зорі, перелазом,

До річки Всесвіту...  втекти...

І  усміхнулись сиві Зорі:
На Землю – хай гуля дитя,

І знайде тих, хто - Вітер в полі,

І хто - Вогонь – на все життя...

Я знову тут, пливу рікою:

Весло з натруджених долонь,

Гуляю, поряд із тобою,

Я – Вітер в полі, Ти – Вогонь!